Чекаємо, молимось, віримо

Сьогодні, 22 травня 2026 року, у центрі громади, місті Бахмачі, відбулося відкриття Алеї Надії — місця пам’яті наших Захисників та Захисниць, які під час боротьби за незалежність України потрапили в полон або зникли безвісти й досі не повернулися додому. Це не просто стенд із портретами. Це — наш спільний обов’язок пам’ятати, підтримувати й боротися за повернення кожного воїна додому.
Кожне з цих облич — це історія мужності, відваги й любові до України. Це наші сини й доньки, брати й сестри, чоловіки й дружини. Вони віддали свою свободу й спокій  заради нашої незалежності. І ми не маємо права забути про них чи змиритися з їхньою відсутністю.
Алея Надії — це не лише пам’ять. Це крик серця, це молитва, це обіцянка: ми будемо боротися за кожного, ми будемо чекати кожного, ми будемо називати їхні імена, щоб світ чув і знав.
Алея Надії — це символ нашої віри. Віри в те, що вони повернуться. Віри в те, що правда переможе.
Нехай ця алея стане місцем, де можна зібратися, згадати, помолитися, зміцнити нашу надію. Бо надія — це те, що тримає нас усіх. А ще – нехай стане місцем зустрічі тих, хто повернувся.
Зі словами вдячності та підтримки до родин наших Захисників звернувся голова громади Павло Шимко.
Про любов до своїх близьких та щемливі моменти чекання  з болему серці говорили учасниці громадського об'єднання "ГОЛОС НАДІЇ".
Разом з рідними наших воїнів помолилися за їх повернення додому. 
Освятив Алею Надії та промовив слова благословення, військовий капелан - отець Іван.
Напередодні Дня Героїв схилили голови у хвилині мовчання за загиблими.