Бахмаччина знову схилила голови у скорботі: попрощалися із Олександром Гриценком

  Знову живим коридором, із квітами, прапорами та сльозами проводжала до Небесного війська свого Захисника.

   Сьогодні в останню земну дорогу провели ОЛЕКСАНДРА МИКОЛАЙОВИЧА ГРИЦЕНКА, воїна, життя якого обірвала російська війна.

   Кожна така втрата болить по-особливому. Адже йдуть ті, хто мав жити, працювати, виховувати дітей, втілювати мрії. Йдуть ті, хто свідомо поставив майбутнє України вище за власне життя. І Олександр був саме таким.

   Він народився і виріс на бахмацькій землі, здобув професію, працював у будівництві, мав золоті руки та вмів створювати все, за що брався. Його найбільшою мрією було після Перемоги повернутися додому, перебудувати власний будинок і щасливо жити поруч із дружиною та двома донечками.

   Та він добре розумів: щоб будувати завтра, потрібно захистити сьогодні.

   Саме тому 12 червня 2024 року Олександр свідомо став до лав ЗСУ. Це був не випадковий вибір, адже він вважав захист рідної землі своїм обов'язком, неодноразово говорив про це рідним і жив за принципом: «Якщо не я, то хто?»

   Молодший сержант, командир відділення взводу спостереження розвідувальної роти, він сумлінно виконував бойові завдання, працював із безпілотними системами, навчав молодих військовослужбовців та до останнього залишався вірним військовій присязі й українському народові. За сумлінну службу, професіоналізм і відданість військовому обов'язку був відзначений нагородами, зокрема, нагрудним знаком «Почесна відзнака командира 152 окремої єгерської бригади». Ця нагорода стала визнанням його мужності, відповідальності та авторитету серед побратимів.

   25 червня 2026 року Олександр Миколайович Гриценко загинув під час виконання бойового завдання.

   Сьогодні громада попрощалася з людиною, яка могла ще багато років будувати оселі, виховувати дітей, радіти життю. Натомість він віддав найдорожче, щоб будувати майбутнє могли всі ми.

   Поховали Героя з усіма військовими почестями. Під залпи почесної варти та звуки Державного Гімну України громада віддала останню шану своєму Захиснику.

   Висловлюємо щирі співчуття дружині, донечкам, батькам, сестрі, близьким і побратимам Олександра. Разом із вами сумуємо та схиляємо голови перед світлою пам'яттю Героя.

  Його ім'я назавжди залишиться в історії нашої громади як символ мужності, честі, свідомого вибору та безмежної любові до України.

  Вічна пам'ять Герою!

  Вічна слава Захиснику України!