Фото без опису Людина з великої літери, самовідданий патріот, воїн світла… Сьогодні Бахмаччина попрощалася з АНАТОЛІЄМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ ШЕКУЛОЮ. Відійшов у вічність один з кращих синів України, поповнивши Легіон безсмертних воїнів.

   З першого дня повномасштабного вторгнення Анатолій Шекула пішов добровольцем у Збройні Сили України. У складі групи Сил спеціальних операцій брав участь у боях з окупантами на Чернігівщині, потім воював гранатометником у 47-ій бригаді наступу «Магура». Обороняв рідну землю на передових позиціях, у самому пеклі війни на Авдіївському напрямку. Загинув 12 червня 2024 року під час виконання бойового завдання.

   Вдень 16 червня розпочалась жалобна панахида. Труну з тілом полеглого військового доставили до церкви Успіння Пресвятої Богородиці міста Бахмача, де відбулася церемонія відспівування.

   Попрощатися з Героєм прийшло безліч людей: рідні та близькі, колишні колеги по роботі, учні, бойові побратими, знайомі і незнайомі. Згорьовані люди зібралися біля храму; і, здавалось, всі квіти червня завітали на церковне подвір’я; у скорботі схилили прапори. Потім довжелезна скорботна процесія пройшла центром міста, спинившись на площі Героїв Майдану під звуки величного Маршу українських націоналістів. Поховали Воїна на місцевому кладовищі, що по вулиці Ярослава Максименка.

   Анатолія Миколайовича згадували як щирого та дбайливого вчителя, якого дуже любили учні, як людину, яка несла в собі світло та дарувала добро. Побратими говорили про нього як про мужнього та сміливого воїна, який не вагався й миті, стаючи на захист України та даючи впевнений опір російським окупантам. Він був справжній, справедливий, чесний. І його щира посмішка так і застигла на портреті.

   Висловлюємо щирі співчуття родині Анатолія Шекули, а також величну вдячність за його стійкість та патріотизм.

   Громада втратила свого вірного сина, захисника, звитяжця. Його ім’я назавжди записане золотими літерами в історію України.

   Герою навіки слава!