Провели у засвіти Станіслава Гордієнка

   Сьогодні, 3 лютого 2026 року, Бахмаччина знову в жалобі.

   Дорога, якою мав би йти молодий чоловік у життя, сьогодні стала дорогою скорботи. Люди мовчки ставали на коліна, притискаючи до серця квіти й ледве стримуючи сльози. До рідного дому на щиті повернувся Захисник – СТАНІСЛАВ ВІТАЛІЙОВИЧ ГОРДІЄНКО.

   Станіслав народився 24 квітня 2000 року в селі Українське. Там почалося його життя, сповнене мрій, планів і надій. Згодом родина переїхала до Бахмача, де Станіслав навчався у школі № 4. Він обрав шлях слова й думки — вступив до Прилуцького педагогічного коледжу на факультет журналістики.

   Ще зовсім юним він став до лав Збройних Сил України, проходив контрактну службу у 2019–2021 роках. За станом здоров’я був змушений звільнитися. Та коли Україна знову потребувала захисту, Станіслав зробив свій вибір —30 березня 2023 року добровільно повернувся до війська.

    Він служив пілотом ударних безпілотних авіаційних комплексів — очима й точністю сучасної війни. За мужність, професіоналізм і вірність присязі був нагороджений почесним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Станіслав любив життя, умів зберігати рівновагу, мав холодний розум, розсудливість і мудрість, яка не вимірюється роками.

    Довгий час він вважався зниклим безвісти. Рідні жили між страхом і надією, між молитвою і тишею. Та правда виявилася нестерпно гіркою: 11 жовтня 2025 року на Харківщині Станіслав Гордієнко загинув, віддавши життя за свободу, незалежність і майбутнє України.

   Війна безжально забрала молоде життя.

    Попрощатися з Героєм прийшли друзі, побратими, містяни. У кожному погляді — біль і вдячність. У кожному слові — світла пам’ять про людину, яка залишила по собі тепло.

   Його провели з усіма військовими почестями. Звучав Державний Гімн України, лунали залпи почесної варти. Рідним вручили синьо-жовтий прапор — символ держави, якій їх син служив до останнього подиху.

   Ще одна могила під Державним Прапором з’явилася на землі Бахмаччини. Ще одна рана, що не загоїться. Такою страшною ціною торується наш шлях до мирного майбутнього.

   Схиляємо голови в глибокій скорботі разом із родиною, розділяємо їхній біль і молимося, щоб Господь дав сил пережити цю втрату.

   Вічна слава і світла пам’ять Герою!