Ще один Герой повернувся «на щиті» ...
Скільки ще болю має витримати наша земля… Скільки ще імен додасться до списку тих, кого вже не повернути…
Сьогодні наша громада провела в останню земну дорогу свого Захисника, Миколу Миколайовича Вовка. Занадто довго чекали звістки… І надто болючою виявилася правда: експертиза підтвердила його загибель.
Микола народився 24 жовтня 1985 року в селі Піски. Тут минули його дитинство і юність, тут він здобув перші життєві уроки. Після служби в Збройних Силах України він обрав мирну професію — став електрогазозварником, працював у Києві, будував, творив, жив звичайним життям.
Але коли прийшла війна, то не залишився осторонь. Тричі сам ішов до ТЦК та СП, наполегливо, свідомо, з внутрішнім переконанням: його місце — там, де вирішується доля країни. І 28 червня 2024 року Микола став до лав Захисників.
03 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, він загинув… Віддав найцінніше — своє життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.
Сьогодні рідне село зустріло Героя на колінах… У тиші, наповненій болем і вдячністю. Люди схиляли голови, проводжаючи Миколу в останню путь, дякуючи за його мужність, за його вибір, за його жертву.
Він назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів — світлою, щирою людиною з великим серцем. Справжнім чоловіком. Справжнім патріотом. Справжнім Воїном.
Миколу Вовка поховали з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі.
Щирі співчуття рідним і близьким…
Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі.
Царство Небесне Воїну, Захиснику України.
Вічна пам’ять і слава Герою!
