«Наші ще не вдома»

   Сьогодні Бахмач наповнився голосами любові, болю, віри та надії. На площі Героїв Небесної Сотні люди зібралися на мирну акцію «Наші ще не вдома», щоб підтримати всіх, хто зник безвісти чи досі перебуває в полоні. Організаторка акції - дружина безвісти зниклого Олена Білоштан.

   Матері тримали портрети синів, дружини — портрети чоловіків, діти промовляли листи надії батькам. У кожній руці — фотографія чи плакат із простими й щемливими словами: «Ми дочекаємося», «Я тебе шукаю», «Полон вбиває — не мовчи». Кожен рядок — крик серця, кожен погляд — молитва за тих, хто боронив рідну землю й чекає на повернення додому.

   Акцію розпочали хвилиною мовчання. Лунали слова підтримки й розради від міського голови Павла Шимка та історії рідних, сповнені болю й надії. Під гаслом «Наші ще не вдома» містом рушив автопробіг — водії відповідали сигналами, підхоплюючи цей голос єдності.

  Акція «Не мовчи, полон вбиває!» — це не просто зібрання. Це знак: у нашій громаді є родини, які не мають спокою. Це нагадування всім: зниклі безвісти й полонені — не статистика. Це — імена, обличчя, життя, які чекають на повернення. І ми чекаємо разом з ними.

   А в кінці життєстверджуюче прозвучав Державний Гімн України, який разом виконали всі учасники акції. Лунали слова: «Слава Україні! — Героям слава!», «Україна понад усе!», «Слава нації — смерть ворогам!». І цей голос був сильним, бо за ним — наша віра й наша незламність.

   ВІРИМО! БОРЕМОСЬ! ЧЕКАЄМО!