Бахмацька міська громада

Чернігівська область, Ніжинський район

Історія розвитку та сучасний стан сімейних форм виховання в Україні

Дата: 08.07.2021 10:41
Кількість переглядів: 31

Сімейні форми виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, не є новими для України. Є відомості про те , що в XI сторіччі київські князі брали під свою опіку людей, які  потребували  соціальної допомоги, зокрема дітей-сиріт. Пізніше Ярослав Мудрий уклав перший український збірник  законів «Руська правда» (1037р.), який  містив також  і правила стосовно опіки на державному рівні.

Державна політика стосовно сирітства почала формуватися ще в  давнину. А за княжої доби турбота про  дітей-сиріт покладалася насамперед на князів та церкву. За часів радянської влади пріоритетними стали  колективні форми виховання дітей, розгалужена мережа інтернатних закладів,  які фінансувалися державою.   Дитячі колективи шкіл-інтернатів формувалися за віковою ознакою.

Відродження сімейних форм виховання в Україні почалося лише в 90-х роках ХХ століття.

Конвенція ООН про права дитини, яку було прийнято в 1989 році й ратифіковано Україною в 1991 році, проголошує, що дитині для повноцінного розвитку найкраще зростати в сім’ї, в атмосфері щастя, любові і взаєморозуміння.

Створення сімейних форм влаштування починаючи  з 2005 року стало одним з пріоритетів соціальної  державної  політики, відбулися суттєві зміни в законодавстві, спрямовані на підтримку прийомних батьків.

 

 Форми  сімейного виховання дитини, їх специфіка

 

В Україні існують офіційно визнані такі форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Усиновлення (удочеріння) оформлена спеціальним юридичним актом ( рішенням суду) передача на виховання в сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. Таким чином  дитина втрачає статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування.

Опіка, піклування – встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Над дитиною, яка не досягла 14 років встановлюється опіка, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років. Дитина при цьому не втрачає свого статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої  батьківського піклування, тобто має всі пільги, встановлені законодавством. Опікуни чи піклувальники отримують допомогу від держави.

Дитячий будинок сімейного типу - це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя ( або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі), яка бере на виховання та спільне проживання не  менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. У такій сім’ї може виховуватися не більше 10  дітей. Діти не втрачають свого статусу. Батьки-вихователі отримують грошове забезпечення.

Прийомна сім’я – сім’я,  яка добровільно взяла із закладів для  дітей- сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4  дітей на виховання та спільне проживання. Діти не втрачають свого статусу сиріт чи позбавлених батьківського піклування. Прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу.

 

 Прийомні батьки, їх права та обов’язки

Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, які перебувають у шлюбі, крім  випадків, коли хоча б одна  з них:

  • не пройшла курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки,
  • визнана в установленому порядку недієздатною або обмежено  дієздатною,
  • позбавлена батьківських прав,
  • колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних прав за неналежне виконання покладених на нього обов’язків,
  • за станом здоров’я не може виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди І та ІІ груп, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які  мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні  розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

Середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім’ї, обчислений за останні шість календарних місяців, що передували місяцю звернення із  заявою про  утворення прийомної  сім’ї, не  може бути менший ніж рівень забезпечення прожиткового мінімуму (встановлений законодавством).

         Особи, які виявили бажання  стати прийомними батьками, в обов’язковому порядку  мають пройти навчання, організоване обласними центрами соціальних служб  із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки тощо.

          Той, хто  прийняв рішення про створення  прийомної сім’ї, повинен усвідомлювати, що  створення прийомної сім’ї це процес, до якого  мають бути готовими психологічно  і юридично. Цей процес  розпочинається з усвідомленого сімейного рішення, яке беззаперечно сприймається всіма членами родинами. Мотив такого рішення - щире  бажання допомогти  дитині-сироті.

         Створення прийомної родини починається з письмового звернення батьків чи особи на ім’я директора КУ «Центр надання соціальних послуг» . Це є підставою  для здійснення фахівцями центру  первинного інспектування та збору інформації про заявників.

         У свою чергу, кандидати повинні надати наступний пакет документів :

- заява кандидатів,

- копії паспортів кандидатів,

- копії свідоцтва про шлюб,

- ідентифікаційні номери,

- медичні довідки на всіх членів родини, які проживають в сім’ї (з урахуванням  довідок про відсутність венеричних, психічних  захворювань та захворювань на ВІЛ/СНІД, туберкульоз),

- довідка про склад сім’ї,

- довідка про доходи (за останні півроку) та характеристики з місця роботи,

- документи, які підтверджують наявність житла,

- письмова згода інших повнолітніх членів родини на створення прийомної сім’ї, завірена нотаріусом,

- довідки  про відсутність судимості

- Рекомендація про включення до банку даних потенційних прийомних батьків,

- Довідка про проходження курсу підготовки прийомних батьків.

 

Процес взаємопідбору дитини

 

Наступний крок це процес взаємопідбору дитини й сім’ї та влаштування її в родину. Цим займаються служби у справах дітей.  Візит до будинків дитини, дитячих будинків, інтернатів, притулків прийомні батьки здійснюють при наявності рекомендації та спільно з представниками служб у справах дітей і соціальними працівниками.

 

Що потрібно  знати про дитину, перш ніж взяти її на виховання?

1. Вік та стать.

2. Стан здоров’я та рівень розвитку.

3. Історія життя дитини: яким чином дитина потрапила до закладу, який її життєвий досвід, інформація про біологічних батьків та родичів.

4. Документи дитини: рішення органу опіки та піклування про її статус, медична картка, свідоцтво про проходження, інформація про житло і майно  дитини.

5. Психологічна характеристика дитини: особливості характеру та темпераменту, шкідливі звички, коло інтересів, здібності, потреби, національність, релігійні погляди.

 

Труднощі  адаптації дитини

         Існує думка про те, що природні потреби дитини не задовольняються, то процес адаптації ускладнюється . У  немовлят одразу реагує соматика: виникають проблеми зі сном, харчуванням . Може виникнути загальна дратівливість, дитина може плакати цілу  добу без видимої причини.

         У малюків, які потрапили до прийомної сім’ї відразу після народження, зазвичай не виникає таких проблем, тому що тривалий час вони ніде не перебували і не звикли до запахів, звуків, розпорядку дня.

         Якщо дитина потрапила у прийомну сім’ю після 9 місяців, то вона проходить ті ж емоційні стадії, що і старші діти. Спочатку малюк не вірить, що  він втратив людину, яка про нього хоч якось піклувалася, і намагається її шукати, потім  наступає депресія, що виявляється у відмові від їжі та іграшок. Після відбувається звикання до ситуації. Ці фази не обов’язково йдуть у вказаному порядку, часто змінюються.

         Реакцію дитини на переміщення прийомні батьки можуть відмітити вже на другий день після приїзду, а можливо малюк буде тримати емоції в собі, і вони виплеснуться через місяці, коли дитина почне прив’язуватися до  батьків.  Це проявляється у різних формах страхів (залишитися наодинці, темряви, страшних снах  тощо). Причина одна – страх бути покинутою.

Про що потрібно пам’ятати  прийомним батькам:

1. З’ясувати попередній режим  дня дитини і максимально його  зберегти.

2. Дізнатися про особливості харчування.

3. Не варто дарувати дитині багато нових іграшок.

4. Не перевантажувати дитину емоційно. Певний час слід обмежити зустрічі з дорослими і  дітьми. Гості і родичі можуть зачекати, поки дитина адаптується і відчує себе більш впевненою.

5. Знайомство з домашніми тваринами повинно бути поступовим і доброзичливим.

6. Перший час спілкування з дитиною повинно відбуватися «очі – в – очі». Слід говорити з дитиною про те, що їй цікаво, уважно слухати розповіді, але прагнути різко не реагувати на страшні розповіді з її попереднього життя, нецензурні слова. Не слід зупиняти дитину, якщо вона буде розповідати жахи свого колишнього життя. Негатив, що накопичився, вимагає виходу, і не може бути забутий за один день. Необхідне терпіння, увага, любов і , звісно, час.

Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг» Бахмацької міської ради запрошує усіх небайдужих громадян, які відчувають у собі виховний потенціал і зможуть обігріти своєю любов’ю дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що залишилися наодинці зі своїми життєвими проблемами.

 

За більш детальною інформацією звертайтеся за адресою: м. Бахмач,

вул. В.Вернадського, буд.7

Телефон: (04635) 21378

Електронна адреса: bakhcnsp@ukr.net

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора